Мандигра Микола Станіславович народився 23 серпня 1945 року.
У 1971 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут, у якому навчався в аспірантурі (1972-1975), та працював асистентом і доцентом (1970-1987). Працюючи в Інституті епізоотології НААН, обіймав посади старшого наукового співробітника (1987), завідувача лабораторії (1988), а із 1989 року по 2013 рік – директора. У 2013 році обраний на посаду академіка – секретаря Відділення ветеринарної медицини НААН, яку обіймає й донині, член Президії НААН.
Стаж науково-педагогічної роботи – 55 років.
ВНЕСОК КАНДИДАТА У ВЕТЕРИНАРНУ НАУКУ ТА ПРАКТИКУ
М.С.Мандигра – відомий в Україні та за її межами вчений і організатор ветеринарної науки. Базуючись на принципах публічного управління та адміністрування з метою організації та підвищення ефективності наукових досліджень у ветеринарній медицині за його участі та за підтримки Президії УААН та Головного управління ветеринарної медицини України створив Західний філіал Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини (1990), а пізніше – Інститут епізоотології УААН (1994), який на сьогодні реорганізовано у Дослідну станцію епізоотології ІВМ НААН. Створено школу наукових кадрів вищої кваліфікації, свідченням чого є успішний захист співробітниками інституту шести докторських, десяти кандидатських. Для забезпечення діяльності вказаного колективу було введено в експлуатацію два лабораторні корпуси з сучасним науковим обладнанням.
Основним напрямом наукової діяльності М.С. Мандигри є вивчення епізоотичного та інфекційного процесів за лейкозу великої рогатої худоби (ВРХ). Ним теоретично і експериментально обгрунтовано та застосовано широкомасштабні ефективні протилейкозні заходи, впроваджена науково-виробнича система боротьби з лейкозом «Оріон» у Західному регіоні України, що забезпечило контроль епізоотичної ситуації, зниження інфікованості тварин та повне оздоровлення господарств восьми областей України від лейкозу великої рогатої худоби. За його керівництва Рівненське відділення НВС «Оріон», забезпечувало проведення науково-обгрунтованих протилейкозних заходів у 1634 господарствах восьми областей України, де були задіяні 228 спеціалістів. Це було передумовою повного оздоровлення від лейкозу великої рогатої худоби тваринницьких господарств Західної України.
Отже, створення НВС «Оріон» передбачало публічне адміністрування, спрямоване на досягнення остаточної мети – науково-обгрунтованої системи вивчення епізоотичного та інфекційного процесів за лейкозу великої рогатої худоби, розроблення ефективних методів діагностики та систем протиепізоотичних заходів. В функціонуванні даної системи задіяна виконавча влада різних рівнів, керівники господарств, спеціалісти наукової і державної практичної служби ветеринарної медицини і конкретні виконавці. Ця система функціонувала за рахунок механізму державного управління на основі відповідних Інструкцій, методичних рекомендацій, розроблених та затверджених планів оздоровлення від лейкозу ВРХ окремих областей, районів.
М.С. Мандигрою вперше в Україні вивчено закономірності просторово-часового розповсюдження лейкозу ВРХ, охарактеризовано напруженість епізоотичного процесу, а також показано основні шляхи виділення вірусу лейкозу (ВЛ) ВРХ із організму хворих тварин та шляхи передачі збудника. Визначено стадійність епізоотичного процесу у разі спонтанного лейкозу, яка характеризується наявністю стадій розвитку, максимального підйому та відсутністю стадій згасання. Підтверджено взаємодію трьох ланок епізоотичного ланцюга в епізоотичному процесі лейкозу ВРХ і провідну роль у ньому джерела збудника інфекції. Експериментально встановлено, що уже за шість годин після введення тваринам вірусовмісної крові вони є потенційним джерелом збудника інфекції. Проаналізовано динаміку та особливості перебігу епізоотичного та інфекційного лейкозного процесу у тварин-гнотобіотів (ягнят і поросят), ВРХ та овець, які зазнали радіоактивного опромінення (експериментальні та науково-виробничі дослідження) у різних дозах, а також за асоційованого перебігу лейкозу та анаплазмозу. Встановлено, що розповсюдження лейкозу не зумовлено дією понадфонованого опромінення радіонуклідами у зоні аварії ЧАЕС. Експериментально доведено, що ВРХ незалежно від породи, віку, годівлі, утримання, дії понадфонового опромінення радіонуклідами однаково чутлива до ВЛ за умов парентерального його введення. Доведено роль колостральних антитіл у забезпеченні підвищеної стійкості телят до зараження ВЛ ВРХ. Розроблення, теоретичне та експериментальне обгрунтування різних систем протилейкозних заходів, в тому числі прискореного методу, дало змогу запровадити в Україні широкомасштабний контроль епізоотичної ситуації, різко знизити інфікованість тварин ВЛ ВРХ та забезпечити повне оздоровлення. За його керівництва та безпосередньої участі освоєно випуск діагностичних серологічних наборів для виявлення лейкозу ВРХ.
Результати багаторічних наукових досліджень були основою за формування та розроблення:
- плану основних заходів для оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу в Українській РСР на 1991-1995 роки (затверджено Держагропромом України 17.12.1990 року);
- плану заходів для оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу на1996-2000 роки (затверджено МСГіП України 04.09.1996 року);
- инструкции №043-1 по ликвидации лейкоза крупного рогатого скота в хозяйствах Украинской ССР (утверждено начальником главного управления при Государственной комиссии Совета Министров СССР по продовольствию и закупкам, 24 августа 1990 года);
- інструкції для профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу (затверджено заступником начальника Головного Управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією, протокол НТР 03.07.1992 за № 1);
- інструкції з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу (затвердженої наказом № 21 від 21.12.2007 року);
- рекомендации по селекции крупного рогатого скота молочных и молочно-мясных пород на устойчивость к лейкозу (одобрены отделением животноводства и ветеринарии ВАСХНИЛ 15 марта 1979 г);
- рекомендации по селекции крупного рогатого скота на устойчивость к лейкозу.
Після проголошення незалежності України в державі була складна ситуація щодо забезпеченості галузі тваринництва ветеринарними препаратами (лише 20-30% від необхідного). Враховуючи цю проблему, розпочато створення вітчизняних ветеринарних імунобіологічних препаратів. Претендент і ввірений йому колектив розробили і впровадили більше 100 діагностичних лікувально-профілактичних фармакологічних препаратів для наукового супроводу розвитку тваринництва. Вказана робота отримала подальший розвиток у співпраці з ПП «Фарматон» та ТОВ «Бровафарма». За наукового супроводу та консультативної допомоги М.С. Мандигри, освоєно технологію, отримано державну реєстрацію та впроваджено у виробництво ще біля 60 препаратів для потреб ветеринарної медицини.
М.С. Мандигрою вперше в Україні започатковане використання мас-спектрометрії для теоретичного обгрунтування багатокомпонентних лікувально-профілактичних засобів для ветеринарної медицини, що дало можливість створити банк мас-спектрів більш 350 біологічно активних речовин.
Зазначені вище результати роботи М.С. Мандигри узагальнені у 456 наукових працях, з яких 14 монографій та брошур, 186 статтях у провідних фахових виданнях України, 70 зарубіжних виданнях і 30 патентах. Він співавтор 24 методичних рекомендацій, 10 інструкцій по боротьбі з інфекційними та паразитарними захворюваннями, 16 технічних умов, 4 загальнодержавних планів основних заходів щодо боротьби з інфекційними захворюваннями, 3 стандартів організації (СОУ).
Таким чином, представлені матеріали свідчать про те, що наукові розробки претендента сприяли втіленню принципу «публічної влади» і мали вплив на населення України. Тобто шляхом державного управління (плани оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу на різні періоди) відповідно затверджених державних Інструкцій, організовувалося публічне адміністрування з метою здійснення публічно-сервісної послуги суспільству.
Все це було основою розроблення і впровадження конкретних протиепізоотичних заходів у кожному господарстві (громадському чи приватному). Кінцевим результатом було повне оздоровлення ВРХ від лейкозу: населення отримало екологічно чисті якісні молочні та м’ясні продукти, забезпечено перспективи розвитку племінного скотарства.
М.С.Мандигра – організатор та безпосередній виконавець наукового супроводу ветеринарного забезпечення розвитку конярства та хутрового звірівництва. Його відзначає багатогранність наукових розробок, серед яких вивчення асоційованого перебігу інфекційних та паразитарних захворювань; з’ясування складу цеолітовмісних туфів, механізму їх дії на організм тварин та використання для профілактики мікроелементозів; розроблення методів діагностики та профілактики природженої гіперплазії щитоподібної залози; з’ясування впливу малих доз радіонуклідів на організм тварин тощо.
Працюючи на посаді академіка-секретаря Відділення ветеринарної медицини НААН з 2013 року, він активно займається організацією наукових досліджень, розробкою та впровадженням галузевої програми наукових досліджень «Наукове забезпечення епізоотичного благополуччя, біологічної безпеки, здоров’я тварин і ветеринарно-санітарної якості продукції тваринництва» на 2013-2015 рр та ПНД НААН 34 «Єдине здоров’я, біологічна та продовольча безпека» та ПНД НААН 35 «Забезпечення здоров’я тварин» (2020-2025 рр.).
Крім того, М.С. Мандигра приділяє значну увагу міжнародному співробітництву і законотворчій діяльності, а саме:
– був менеджером міжнародного наукового проекту (гранту) № 5876.12176;
– брав участь у розробленні Державної цільової програми біобезпеки та біологічного захисту на 2015 – 2020 рр.;
– сприяв організації будівництва та введення в експлуатацію Науково-навчального центру з профілактики хвороб тварин Інституту ветеринарної медицини НААН;
– приймає активну участь і здійснення контролю виконання Програми зменшення біологічної загрози в Україні, що фінансується Міністерство оборони США;
– організація наукового співробітництва з Державним інститутом ветеринарної медицини, м. Пулави (Республіка Польща), Аграрною академією наук Грузії, Гановерським ветеринарною школою (Федеративна Республіка Німеччина), Університетом Святого Марка в Лімі (Республіка Перу);
– очолює відділ науки в німецько-українському товаристві «Союз-практика»;
– член Європейської асоціації з біобезпеки;
– співорганізатор і учасник дев’яти міжнародних конференцій (США, Австрія, Польща, Україна) з питань інфекційної патології тварин ( у т.ч. африканської чуми свиней), біобезпеки та біозахисту у ветеринарній медицині;
– брав участь у підготовці Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», проекту Програми розвитку агропромислового комплексу України на 2016 – 2020 рр., пропозицій щодо формування плану протиепізоотичних заходів у державі та внесенні змін і доповнень до Закону України «Про ветеринарну медицину».
УЧАСТЬ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ, ПІДГОТОВЦІ ТА АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ
М.С. Мандигра був співорганізатором відкриття у Національному університеті водного господарства та природокористування (м. Рівне) спеціальності «Водні біоресурси» та сім років очолював кафедру. Розробив і читав курс лекцій «Основи мікробіології та вірусології». Член науково-методичної комісії із спеціальності «Водні біоресурси». У цей період разом із співробітниками було розроблено та впроваджено ефективні фармакологічні препарати «Цитозол» та «Риболік» для профілактики та лікування паразитарних захворювань риб. На вказані препарати отримано технологічні регламенти та державну реєстрацію.
Під його керівництвом захищено біля 60 дипломних проєктів, 2 докторські та 8 кандидатських дисертацій, у тому числі 1 докторська та 5 кандидатських дисертації з проблем лейкозу великої рогатої худоби, що свідчить про вагомий внесок М.С. Мандигри у розвиток вітчизняної школи ветеринарної лейкозології.
Мандигра М.С. приймає активну участь у атестації наукових кадрів вищої кваліфікації. Так, він був членом спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 при Національному університеті біоресурсів і природокористування України, членом спеціалізованої вченої ради з захисту кандидатських дисертацій К 41.372.01 при Одеському державному аграрному університеті, неодноразово був опонентом на захистах кандидатських та докторських дисертацій.
АДМІНІСТРАТИВНА ТА ГРОМАДСЬКА РОБОТА
М.С. Мандигра виконує значну громадську роботу. Він є членом експертної ради з зоотехнії та ветеринарної медицини МОН України, член Комісії з біобезпеки та біологічного захисту при Раді національної безпеки і оборони України.
Проводить активну роботу як член науково-технічної ради Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і координаційно-методичного центру «Ветеринарна медицина», Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини. Обирався членом редколегії журналу «Вісник аграрної науки», міжвідомчого тематичного наукового збірника «Ветеринарна медицина», наукового бюлетеня «Ветеринарна біотехнологія»; Рівненської обласної науково-координаційної ради, надзвичайної протиепізоотичної комісії при Рівненській облдержадміністрації, членом колегії Рівненського обласного управління ветеринарної медицини.
НАГОРОДИ ТА ПОЧЕСНІ ЗВАННЯ
Мандигра М.С. нагороджений трудовою відзнакою «Знак пошани» Міністерства аграрної політики України, грамотами різних рівней, а у 2004 році присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». У 2010 р. отримав диплом Асоціації спеціалістів ветеринарної медицини України «За вклад у науку». Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2016 рік), нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ-ступеню (2017 рік) та інші.
За період своєї діяльності Мандигра М.С. зарекомендував себе допитливим та енергійним науковцем, вимогливим, виваженим і чуйним керівником, користується авторитетом та повагою широкого загалу науковців і фахівців ветеринарної медицини та агропромислового виробництва взагалі.
Мандигру М.С. у 2023 році обрано Академіком Національної аграрної академії наук України.